Присвійні прикметники (вираження приналежності) - іспанська Grammar

Присвійні прикметники (вираження приналежності) в іспанській

Що це означає?

Присвійні прикметники (ісп. adjetivos posesivos) — це слова, які вказують, кому належить предмет, річ або відношення. Вони відповідають на питання «чий?». У реченні вони або стоять перед іменником (короткі форми), або використовуються після іменника або замінюють іменник (довгі/наголоcні форми).

Приклад (коротка форма):
Mi casa es grande. — Мій будинок великий.
Mis libros están en la mesa. — Мої книжки на столі.

Коли я їх використовую?

Щоб сказати, кому належить предмет: "mi coche", "tu hermano", "nuestras ideas".
Щоб позначити родинні або особисті відносини: "su madre" (його/її/Ваш/їхня мати).
Як підсилення або щоб уникнути двозначності: "la casa es mía" (це — мій будинок).
У конструкції "un/una + іменник + довга форма" — щоб сказати "один із моїх/твоїх...": "un amigo mío" (один із моїх друзів).

Як вони утворюються? (короткі і довгі форми)

Короткі (безнаголошені) форми

mi / mis — мій / мої
tu / tus — твій / твої
su / sus — його / її / Ваш / їхній / ваш (формально)
nuestro / nuestra / nuestros / nuestras — наш / наша / наші (згідно з родом і числом)
vuestro / vuestra / vuestros / vuestras — ваш(і) (тільки для vosotros у Іспанії)

Приклади:
Mi casa — мій будинок.
Mis amigos — мої друзі.
Tu libro — твоя книга.
Nuestros profesores — наші викладачі.
Vuestras bicicletas — ваші велосипеди (звернення до групи 'vosotros').

Довгі (наголоcні, тонічні) форми
Ці форми мають закінчення за родом і числом і часто використовуються після іменника чи як займенники, що замінюють іменник.
- mío / mía / míos / mías
- tuyo / tuya / tuyos / tuyas
- suyo / suya / suyos / suyas
- nuestro / nuestra / nuestros / nuestras
- vuestro / vuestra / vuestros / vuestras

Приклади (після іменника або як займенники):
Esta casa es mía. — Цей будинок мій.
Tengo un amigo mío que vive en Madrid. — У мене є один із друзів, який живе в Мадриді.
¿Cuál es tuyo? — ¿El rojo o el azul? — Який твій? — Червоний чи синій?

Коротко про різницю між формами
- Короткі форми стоять перед іменником: mi libro, tus ideas.
- Довгі форми зазвичай стоять після іменника для підсилення або використовуються без іменника як «мій/твій/їхній» (el mío, la tuya).
- Конструкція "un/una + іменник + довга форма" означає «один із...» (un amigo mío = один із моїх друзів).

З чим узгоджуються присвійні прикметники? (рід і число)

Головне правило: присвійний прикметник узгоджується з іменником, що описує (тобто з тим, що належить), а не з особою-власником.

Приклади:
Nuestro coche — наш автомобіль (nuestro узгоджується з coche — чоловічий, однина).
Nuestra casa — наш будинок (nuestra узгоджується з casa — жіночий, однина).
Nuestros coches — наші автомобілі (множина).

Особливі випадки:
- mi / mis та tu / tus змінюються лише за числом (mi — однина, mis — множина), але не за родом: mi libro, mi casa.
- su / sus також змінюються тільки за числом (su libro, sus libros), але при цьому форма сує неоднозначна щодо особи-власника.

Де ставляться прикметники і як працює артикль?

Основні позиції:

Короткі присвійні прикметники зазвичай перед іменником: mi casa, tus amigos.
Довгі/наголоcні — після іменника або як займенник з артиклем: la casa mía (рідше), pero más frecuente: esta casa es mía; el mío, la tuya.

Артикль і присвійні:
- Неправильно: *la mi casa. Правильно: mi casa або la casa mía / esta casa es mía.
- Довгі форми як займенники завжди з артиклем: el mío, la mía, los nuestros.
- "Un/una + іменник + довга форма" — нормальна конструкція: un amigo mío.

Приклади:
Mi casa es grande. — Правильно.
La mía está cerca. — Мій (будинок) знаходиться поруч.
No digas: *la mi casa.

Як уникнути двозначності (su vs de + іменник/займенник)?

Форма su/sus може означати його, її, Ваш (ввічливо), їх або ваше (vosotros в деяких країнах). Щоб уникнути непорозумінь, часто використовують конструкцію de + іменник/займенник:

Su casa — неоднозначно.
La casa de él — його будинок.
La casa de ella — її будинок.
La casa de usted — Ваш будинок (ввічлива форма).
La casa de ustedes — будинок вас (двозначно в деяких регіонах).

Приклад:
Su jefe es muy estricto. — Може означати "його/її/Ваш/їхній бос суворий".
El jefe de María es muy estricto. — Більш зрозуміло: бос Марії суворий.

Особливі випадки: частини тіла, одяг, рефлексивні дієслова

У багатьох випадках іспанська використовує означений артикль з рефлексивними дієсловами та частинами тіла замість присвійних:

Me lavo las manos. — Я мою руки. (не: *Me lavo mis manos)
Me duele la cabeza. — У мене болить голова. (не: *Me duele mi cabeza — хоча зрозуміло, але менш природно)

Якщо потрібно підкреслити власність, можна вжити присвійний прикметник: "Mi mano está herida", але в багатьох випадках більш природно "Me duele la mano".

Різниця між "mi amigo" та "un amigo mío"

Mi amigo = мій друг (зазвичай певний, конкретний друг).
Un amigo mío = один із моїх друзів (підкреслює, що це один із групи).

Приклади:
Mi amigo Carlos vive en Barcelona. — Мій друг Карлос живе в Барселоні (конкретна особа).
Un amigo mío vive en Barcelona. — Один із моїх друзів живе в Барселоні (не вказує, який саме).

Присвійні прикметники vs присвійні займенники

Присвійні прикметники стоять перед іменником: mi libro, nuestras casas.
Присвійні займенники (el mío, la tuya, los nuestros) замінюють іменник і завжди вживаються з артиклем або самостійно у відповіді.

Приклади:
¿De quién es este bolígrafo? — Es mío. — Чий цей ручка? — Мій.
Este bolígrafo es mío. — Ця ручка — моя.

Поширені помилки і як їх уникати

*La mi casa — неправильне розміщення артикля. Правильно: mi casa або la casa mía / esta casa es mía.
*Mío libro — неправильна форма перед іменником. Правильно: mi libro.
*Nuestro amigos son simpáticos — неправильне узгодження. Правильно: nuestros amigos.
Використання su без уточнення може викликати плутанину. Краще сказати: el libro de él / de ella / de Juan, якщо потрібно ясніше.
Використовувати присвійні з рефлексивними дієсловами при частинах тіла: краще казати "me lavo las manos", а не "me lavo mis manos".

Порівняння з українською (корисні орієнтири для україномовних)]

В українській: мій/моя/моє/мої змінюється за родом і числом. В іспанській коротка форма "mi" змінюється тільки за числом (mi/mis), а довгі форми (mío/mía...) змінюються за родом і числом, як в українській.
Іспанська "su" часто більш неоднозначна, ніж українські "його/її/їхній/Ваш".
В українській немає конструкції "un amigo mío" з тим самим стилістичним відтінком (в українській швидше: "один із моїх друзів").

Глосарій (коротко)

Присвійний прикметник (adjetivo posesivo) — слово, що вказує на власника.
Короткі/безнаголошені форми (formas átonas) — mi, tu, su, nuestro...
Довгі/наголоcні форми (formas tónicas) — mío, tuyo, suyo, nuestro...
Узгодження — приведення прикметника у відповідність з родом і числом іменника.

Коротке резюме — що треба пам’ятати

Утримуйте в пам'яті дві групи: короткі (mi, tu, su...) і довгі (mío, tuyo...).
Короткі форми стоять перед іменником; довгі — після іменника або як займенники з артиклем.
Узгодження завжди з іменником, що позначає річ/особу, а не з власником.
Уникайте "su"-неоднозначності шляхом використання "de + іменник/займенник" (la casa de él).
Для частин тіла та з рефлексивними дієсловами частіше використовують означений артикль (me lavo las manos).

Сподіваюся, ця стаття допоможе вам чітко розрізняти форми і вміло вживати присвійні прикметники в іспанській. Якщо хочете, можу додати таблицю форм або більше прикладів у конкретних ситуаціях (офіційна ввічлива мова, іспанський "vosotros" тощо).